Зачистив кусок текстоліту дрібною шкуркою, промив миючим засобом, просушив паперовим полотенцем. Відрізав кусок фоторезисту, пошкрябав голкою -- відділив край поліетилену. Починаючи з краю і по ходу витягуючи поліетилен ліпив фоторезист розтираючи шматком того ж паперового полотенця. Від тертя плата нагрівається трохи і це напевне сприяє кращому зліпанню.
Наклав фотошаблон, притиснув шматком оргскла (виламаний з CD-коробки). Виніс під сонячні промені. Спочатку засвічував по 10 хв. Але перевівши кілька кусків фоторезисту і текстоліту (бо не міг здерти, а розчинника не було), накінець зробив експозиційну драбину. Виявилося, що на сонці засвічувати необхідно всього 30 секунд! Після цього десь в склянці теплої води розчинив ложку прального порошку. Малюнок проявився досить швидко. Незасвічені ділянки повністю злізли, а засвічені потемніли з ледь видних до темно синіх.
Промивши трохи підсушив.
Наколоцькав мідного купоросу з сіллю і кинув туди плату (знявши перед цим верхню захисну плівку). В решті решт прийшлося пустити струм. Вирішив надалі травити хлорним залізом.
Після травління обдер фоторезист краєм нігтя. Помазав флюсом і залудив.
Процес загалом виявився дуже простим і зовсім не критичним в плані точності операцій. Потрібно лише підібрати експозицію. Фоторезист на платі тримається практично намертво. Здирається лише коли підсушити. Тому мені дивно навіщо пишуть, що потрібно сушити перед травлінням. Я виявив що після проявки можна відразу кидати на травління.
До речі цей фоторезист можна також використовувати для художнього матування скла і т.п.
Ось фотки процесу:
